Толерантність, безбар’єрність та повага — основа суспільства без дискримінації
У Берестівській громаді триває просвітницька кампанія, спрямована на підвищення рівня толерантності, недопущення дискримінації та булінгу, формування культури поваги й суспільного прийняття людей з інвалідністю, осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб з особливими освітніми потребами.
Мета кампанії — привернути увагу жителів громади до важливості рівного ставлення, поваги до людської гідності, безбар’єрної комунікації та використання коректної й чутливої мови у повсякденному спілкуванні.
Кожна людина має право на повагу
Інвалідність, стан здоров’я, особливі освітні потреби чи отримані внаслідок війни травми не визначають цінність людини та не повинні бути причиною для упередженого ставлення, ізоляції або обмеження її участі в житті громади.
Інклюзивна громада — це громада, у якій кожна людина має можливість навчатися, працювати, отримувати послуги, спілкуватися, брати участь у громадському житті та реалізовувати свої права нарівні з іншими.
Саме тому важливо не лише створювати фізичну доступність, а й усувати комунікаційні, інформаційні та психологічні бар’єри.
Чутлива мова — це прояв поваги
Слова формують ставлення суспільства. Використовуючи коректну мову, ми показуємо, що бачимо передусім людину, а не її інвалідність чи особливість.
Рекомендується використовувати:
- «людина з інвалідністю», а не «інвалід»;
- «дитина з інвалідністю», а не образливі або застарілі визначення;
- «людина, яка користується кріслом колісним», а не «прикута до крісла»;
- «людина з порушенням слуху/зору» — відповідно до ситуації;
- «людина з особливими освітніми потребами»;
- «ветеран/ветеранка з інвалідністю» або «особа з інвалідністю внаслідок війни» — залежно від контексту.
Важливо не використовувати слова та вислови, які принижують людину, підкреслюють її «несхожість», викликають жалість або формують стереотипне уявлення про її можливості.
Український «Довідник безбар’єрності» окремо наголошує на коректному вживанні терміна «людина з інвалідністю» як людиноцентричного формулювання.
Як спілкуватися безбар’єрно?
Безбар’єрна комунікація передбачає просте правило: спілкуватися з людиною як з рівною, поважати її вибір та особисті межі.
Під час спілкування варто:
- звертатися безпосередньо до людини, а не до її супроводжуючого;
- не робити припущень щодо можливостей людини;
- не нав’язувати допомогу — спочатку запитати, чи вона потрібна;
- поважати особистий простір;
- говорити зрозуміло та доступно;
- за потреби повторити або пояснити інформацію;
- не використовувати образливих жартів, прізвиськ чи стереотипних висловів;
- зважати на індивідуальні потреби людини.
Безбар’єрність — це не лише фізичний доступ до будівель. Це також можливість бути почутим, зрозумілим і прийнятим у суспільстві.
Ні — дискримінації та булінгу
Дискримінація, приниження, насмішки, образливі коментарі, поширення стереотипів або свідоме виключення людини з колективу є неприпустимими.
Особливої уваги потребують діти та молодь з особливими освітніми потребами, адже безпечне та доброзичливе освітнє середовище є важливою умовою їхнього розвитку та соціалізації.
Важливо не залишатися байдужими, якщо ви стали свідком булінгу або дискримінаційної поведінки. Підтримка постраждалої людини, своєчасне реагування та звернення до відповідних фахівців допомагають запобігти повторенню таких випадків.
Різноманіття — це цінність громади
Кожна людина має власний життєвий досвід, можливості, потреби та особливості. Різноманіття не розділяє громаду — воно робить її сильнішою та більш людяною.
Для органів місцевого самоврядування, установ, закладів освіти, культури та соціальної сфери важливо забезпечувати комунікацію, яка не містить дискримінаційних стереотипів, а також враховує потреби різних груп населення. Такий підхід відповідає рекомендаціям щодо застосування підходу, заснованого на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад.
Разом створюємо громаду без бар’єрів
Формування безбар’єрного середовища — це спільна відповідальність органів влади, установ, освітян, працівників соціальної сфери, громадських організацій, батьків, молоді та кожного мешканця громади.
Повага починається зі слова.
Безбар’єрність починається зі ставлення.
Інклюзія починається з кожного з нас.
Будьмо уважними до слів, поважаймо особисті межі, не допускаймо дискримінації та булінгу й створюймо середовище, у якому кожна людина відчуває себе повноправною частиною громади.
Громада без бар’єрів — це громада рівних можливостей, взаємоповаги та людської гідності.
