Щодо визначення розміру матеріальної допомоги при наданні щорічної відпустки посадовим особам місцевого самоврядування
Частинами третьою та четвертою статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон) передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова) умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.
Згідно з пунктом 2 Постанови надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 Постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Разом з тим частиною п’ятою статті 21 Закону визначено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
У листі Міністерства юстиції України від ЗО січня 2009 року № н-35267-18 зазначено, що у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Частиною третьою статті 7 Закону передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом.
Статтею 12 Закону України «Про відпустки» також передбачено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Таким чином, допомога на оздоровлення має виплачуватися у розмірі посадового окладу.
Зазначена допомога виплачується виключно з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки за конкретний робочий рік за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки.
