Міжнародний день рідної мови
Всі народи світу – то Господні діти,
Всіх народів мови – то Господній дар,
Але мова мами – найрідніша в світі,
В ній є все: і святість, і краса, і чар.
Роман Завадович
Міжнародний день рідної мови відзначають щорічно 21 лютого.
Мова – це найважливіший засіб людського спілкування і кожен народ по-своєму у ній неповторний. Розмовляючи своєю мовою, він створює наукові, культурні й мистецькі цінності, що вміщають у собі традиції, історію, поезію, саму душу народу. А ще мова – це той інструмент, який єднає націю, народність, народ в єдине ціле.
Рідною прийнято вважати мову предків, яка пов'язує людину з її попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. А любов до неї починається ще з раннього дитинства, коли мати, заколисуючи дитину, співає їй колискові пісні, доносить до маленького дитячого серденька слова, багатство і красу, витонченість і мелодійність рідної мови.
Однак бурхливі історичні хвилі нерідко змивали мови багатьох народів, прирікаючи ці народи на розчинення, зникнення.
Зважаючи на ту величезну роль, яку відіграє рідна мова в житті та історії народу, ЮНЕСКО 1999 року ухвалила відзначати 21 лютого як Міжнародний день рідної мови. Головна мета свята – сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населення різних країн. В Україні це свято існує з 2002 року, коли, з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, Президент України підписав відповідні документи. Відповідно до статті 10 Конституції України вона є державною мовою в Україні. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Український народ творив свою мову впродовж віків, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова, а слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення у прийдешнє. А хто ж робить найбільший внесок у розвиток рідної мови? Звичайно, це письменники. Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови. А хіба можна уявити сучасну українську літературну мову, наприклад, без такого поетично-ніжного слова «мрія». Дехто скаже, що воно знане ще з давніх-давен. Але, виявляється, слово «мрія» виникло в пошевченківську добу. Михайло Старицький написав вірш, який присвятив матері Лесі Українки, Олені Пчілці. Новостворене слово припало до душі письменниці, зазвучало в її поезіях. Зусиллями двох поетів – Михайла Старицького й Олени Пчілки – слово «мрія» зійшло на багатобарвній ниві української мови, заквітло, зачарувало нас своєю красою. А ще Михайло Старицький подарував нам такі слова, як: майбутнє, байдужість, завзяття, темрява, незагойний, приємність, чарівливий, сутінь, бойовище, знадливий, пестливий, привабливий, потужний та багато-багато інших. Леся Українка залишила нам у спадок промінь, а її мати – Олена Пчілка – дала життя словам мистецтво, переможець, променистий, палкий та інші. Годі навіть гадати, як би ми могли обходитися без таких слів, як отвір, привид, свідоцтво, чинник, однак усі вони з'явилися завдяки Івану Франку.
І нам, громадянам України, сьогодні необхідно усвідомити роль рідної мови у житті, адже мова – це живий організм, і живе вона тільки у розвитку, завдяки своїм носіям, які знають літературну мову і послуговуються нею в усіх комунікативних ситуаціях. А тому дбати про культуру мови і володіти її нормами потрібно щоденно, аби розширювати сфери застосування. У тісній взаємодії з іншими факторами етнотворення мова формує національний менталітет, національну культуру і духовність нації. У процесі безперервної взаємодії своїх елементів протягом віків мова розвивається, збагачується, видозмінює значення слів, однак її загальна структура зберігає свої особливості.
Дід приїхав із села,
ходить по столиці.
Має гроші – не мина
жодної крамниці.
Попросив він: – Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: – Что? Чєво? Я нє понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв
І нахмурив брови:
– На Вкраїні живете
Й не знаєте мови.
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
– У мєня єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова. –
І сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Павло Глазовий
Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шанована і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить.
Пантелеймон Куліш
Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання століть, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительна діяльність народу.
Олесь Гончар
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Панас Мирний