Чорнобильська аварія 1986 року
За 15 км від Чорнобиля збудували атомну станцію, з вірою в те, що мирний атом – лише корисний. Недалеко з’явилося містечко Прип’ять, де жили працівники атомної електростанції. І здавалося, що напрочуд гармонійно прижились тут краса поліської природи і заховані в бетон чотири блоки АЕС, розташовані неподалік, на північ від Чорнобиля. Так здавалося, доки не настало 26 квітня 1986 року…
З того часу минули роки, а біль Чорнобильського лиха досі відчутний. Звісно, рани потроху загоюються, минуле забувається, нове покоління вже й не пам’ятає тієї трагедії, на яку обернулася пожежа на четвертому енергоблоці АЕС, але й досі менш ніж за сто кілометрів від столиці існує так звана зона відчуження, в’їзд до якої дозволено лише персоналу, що обслуговує АЕС. Міста Чорнобиль та Прип’ять, де безпосередньо розташована АЕС, у народі називають містами-привидами.
За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) Чорнобильська катастрофа класифікована за найвищим, 7 рівнем небезпеки, тобто «Велика аварія. Сильний викид: важкі наслідки для здоров'я населення і для навколишнього середовища».
Після такої страшної аварії влада не зважилася на припинення роботи станції. Протягом 1986-1987 років була відновлена робота першого, другого та третього енергоблоків, однак будівництво п’ятого та шостого припинили.
З 1990 р. у влади зароджується думка, що ЧАЕС варто зупинити, адже там стаються періодичні пожежі. Але згодом цю думку відкидають (бо, як завжди, на це немає грошей). І тільки під впливом світової громадськості було прийняте рішення про остаточне виведення з експлуатації ЧАЕС. 15 грудня 2000 р. о 13 год. 17 хв. станція припинила генерацію електроенергії.
Основним джерелом фінансування заходів з підтримки ЧАЕС у безпечному стані залишається Державний бюджет України, проте тут було реалізовано й багато міжнародних проектів.
