Читання як важливий чинник розвитку мислення учнів.
Сьогодні зростає роль читання в реалізації завдань Нової української школи, що дає можливість удосконалювати освітній процес. Поява нових навчальних програм, нових концепцій освіти, варіативність навчальних курсів, інтелектуальний рівень читачів висувають нові вимоги до якості інформаційного забезпечення освітнього процесу. Перед вчителями постає завдання оптимізації процесів, спрямованих на підвищення рівня культури учнів. Рівень інформаційної культури визначається умінням її шукати, аналізувати і використовувати.
Роботу з розвитку читання доцільно розпочинати з першого класу – це повинно стати системою. Учнів необхідно навчати вдумливо читати книги, пояснювати правила користування сучасною бібліотекою, навчання навичкам роботи з різними джерелами інформації.
Дитяче читання відіграє важливу роль в житті дітей, набагато більшу ніж читання в житті дорослих. Книга, яку прочитали в дитинстві, залишається в пам'яті майже на все життя і впливає на подальший розвиток дитини. Книги формують певне світосприймання, норми поведінки.
Джерела формування особистості людини - в сім'ї, і батьки - перші і головні вихователі дитини. Багато батьків, особливо молодих, не мають життєвого досвіду, відчувають великі труднощі у вихованні дітей. В цьому їм допоможуть книги. Книги сформують коло читання дитини, допоможуть повніше використати дитячу літературу для виховання і розвитку. Дитячі книги - це засіб духовного спілкування батьків.
Дуже часто молоді батьки надають перевагу аудіо книгам та перегляду відеозаписів. Але треба пам’ятати, що технічні засоби замінити читання батька чи матері не зможуть. Адже процес читання сприяє духовному спілкуванню батьків і дітей, становленню взаєморозуміння, близькості, довірливості, без них неможливе виховання.
Дитячі книги, які є зразком високого художнього слова – прози і поезії, виховують у дітей почуття прекрасного, формують загальнолюдські цінності, сприяють моральному становленню.
Чесність, готовність боротися за правду, повага до людей і до себе, любов до знань і праці, відповідальність, почуття обов’язку, патріотизм ненав’язливо входить у свідомість дитини через спілкування з книгою.
Дитяча література – велика сила, але необхідно розуміти, що поверхове читання не приносить користі, тому вчителі, батьки повинні керувати цим процесом – постійно викликати інтерес до книги, слідкувати за їх вибором, допомагати розуміти прочитане, виховувати культуру читання.
«Люди перестають мислити, коли вони перестають читати». Слова ці сказані великим французьким мислителем Дані Дідро багато років тому. Актуальні вони і зараз, бо вирішення проблеми прищеплення інтересу дітей до читання вирішує ряд основних завдань освіти.
Дитяче читання - процес залучення дітей та підлітків до літератури, метою якого є виховання любові до книги, вміння правильно і глибоко розуміти прочитане, що в кінцевому результаті призводить до розвитку загальної культури дитини, в тому числі її інформаційної складової.
Дитяче читання - це не тільки завдання педагогів з навчання дітей елементарних навичок читання, це не тільки завдання батьків зацікавити дитину художніми творами, це не тільки завдання бібліотекарів показати кращі книги, справа йде набагато складніше. Читання дітей - це ключ до життя в інформаційному суспільстві.
Дитяче читання на сучасному етапі за своєю структурою складається з декількох періодів:
- вік 6 - 7 років розглядається як «дитячий» в читацькому розвитку, коли переважають емоційне ставлення до книги, вживання в образи героїв, повільний перехід від конкретного до понятійного мислення;
- отрочний період - перехід від дитячого до підліткового (приблизно 10 - 11 років), для якого характерна пізнавальна активність («поглинання інформації»), перехід від емоційного сприйняття до логічного, пристрасть до дієвої сторони твору. У цей час починає відрізнятися читання дівчаток і хлопчиків
- від 10 до 14 років - підлітковий період у дитячому читанні;
- діти 14 років (перехід від підліткового до юнацького етапу розвитку особистості). На даному етапі ці читачі втрачають деякі характеристики читання, звужується діапазон читання, поглиблюється диференціація читачів: одні читають менше, інші більш активно, розрізняються мотиви і коло читання, оцінки прочитаного. Спостерігається активне долучення до літератури для дорослих.
У цілому специфіка дитячого читання чітко виражена у дітей від 6 (і раніше) до 12 років.
Зміст, структура дитячого читання визначається соціально-культурними впливами середовища у вузькому (сім'я) і широкому (суспільство) сенсі, психіко-генетичними процесами розвитку дитини. Діти ніби «просівають» інформацію власною системою мислення, світовідчуття, шкалою цінностей, специфічною для кожного віку, і виявляють цікаві для них теми, сюжети, жанри, героїв.
Дитяче читання диференціюється на навчальний (з відтінком об'єктивної примусовості) і особистісний (з ілюзією самовибора). Читання художніх та науково-пізнавальних книг розрізняється за мотивами, цілями, способами читання.
Мета науково-пізнавальної книги - розумовий розвиток дитини і головне тут - знання, інформація. Художня література багатофункціональна. У вільному дитячому читанні науково-пізнавальна література займає значно менше місця, ніж художня.
У сучасному суспільстві проблеми в галузі дитячого читання, на жаль, існують. Занадто багато відволікаючих моментів - Інтернет, телебачення, комп'ютерні ігри.
Навколишнє середовище та доступність різних каналів масової комунікації, друкованих та інших матеріалів впливають на ставлення сучасних дітей-читачів до книги, читацькі звички та пристрасті. Електронна культура, в тому числі відеопродукція і різноманітні мультимедіа, часто сприймаються як конкуренти друкованого слова.
Отже, навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання ставлять перед собою вчителі.
Читання – це високе мистецтво, це внутрішній діалог між людиною і книгою, який потребує роботи розуму і серця, за що дає незабутні враження і знання. Цей процес вимагає високої розумової активності, розвиває читацький талант, без якого неможливий талант оповідача. Саме цього часто бракує сьогоднішнім дітям.
Становлення читача – процес довготривалий і важкий. Адже потрібно вникати у прочитане, аби виникли власні думки. Не варто заставляти дитину читати насильно – у неї повинен виникнути власний інтерес до книги, бажання її прочитати без всякого стороннього натиску.
Психологи вважають, що прищепити любов до книги та читання можливо лише до 9 років. Пізніше це зробити складно, іноді практично неможливо.
Таким чином, інтеграція родинного і суспільного виховання на інноваційних підходах до традиційних індивідуальних і масових форм роботи допоможе створити належні умови для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку і виховання з урахуванням гасла Марії Монтессорі „Учителю, допоможіть мені зробити це самому!”
