Кримінальна відповідальність за вживання наркотиків - незаконний обіг наркотичних речовин.

Дата: 02.10.2025 09:41

Кількість переглядів: 112

Фото без опису

Стаття 309 КК України попереджає про те, що абсолютно всі незаконні дії з наркотиками без мети їх збуту (тобто, призначені для власного вживання) вже заслуговують покарання.

Жахливі факти:

зростання використання альфа-PVP та синтетичних канабіноїдів;
розповсюдження так званого «вуличного метадону», який вживається ін’єкційним шляхом;
зниження попиту на дорогі наркотичні речовини, наприклад, кокаїн, і водночас різке збільшення кількості людей, які вживають синтетичні та інші «дешеві» наркотики;
зменшення середнього віку наркоманів;
збільшення кількості нелегальних лабораторій з виробництва наркотичних речовин, перш за все синтетичних;
зростання кількості психозів (залежності від наркотичних засобів), переважно серед молоді, спричинених вживанням наркотичних та психотропних препаратів;
збільшення на 87,4% засуджених і більш жорстокі покарання за вживання наркотиків (незаконний обіг наркотичних речовин).

Все це реалії сьогодення країни, яка до того ж дає збройну відсіч ворогу. Вважаєте – це підступи ворожої пропаганди чи накачування ситуації блогерами-панікерами? Зовсім ні! Це інформація, яка викладена у Національному звіті про наркотичну ситуацію в Україні, підготовленую Центром громадського здоров’я МОЗ за підсумками минулого року.

Чому за наркотики взагалі передбачені покарання: трохи історії

Першим, що побачили Христофор Колумб та інші члени екіпажу «Санта Марії», коли зійшли на берег Нового Світу, був індіанець з величезним димлячим згортком у роті. Це був тютюн. За 200 років до цієї події завдяки подорожам Марко Поло східними землями європейці дізналися про опіум та гашиш. Пізніше з Південної та Центральної Америки були завезені кокаїн та численні галюциногени. На Русі та території Скандинавії вплоть до початку XIX століття з трав, мохів та грибів варили «чудодійні зілля». Так поступово Європа пізнавала нові лікарські препарати і занурювалася у світ задоволень від «богемних» наркотиків.
За деякими оцінками, в середині XIX століття в Англії регулярно вживали опій близько 5% населення, а, наприклад, у Франції в самому центрі Парижу літераторами був навіть створений «Клуб» любителів гашишу». Звісно, що у ті часи наркотики вважалися легальними і ніяких статей за куріння трави та вживання інших наркотичних речовин - не було.

Вважається, що перші справжні наркомани, у повному розумінні цього слова, з'явилися після закінчення Першої світової війни. Це були поранені, які під час лікування отримували ін'єкції морфію, як знеболюючий засіб. Після війни саме з них сформувалася велика армія т. з. морфіністів.

Потім прогриміли Громадянська та Друга світова війни з важкими післявоєнними роками. Протягом тривалого часу країна зазнала період т. з. застою, війна в Афганістані, Перебудову з подальшим розпадом СРСР та повальним безробіттям і, нарешті, війна з рф. Всі соціальні струси, безперечно, додавали нових імпульсів розвитку наркоманії. Але нас більше цікавить не джерела наркоманії чи історія самих наркотиків, а час, коли вони перейшли в статус заборонених до виробництва та розповсюдження.

Першим боротьбу з наркоторгівлею розпочав уряд Китаю, коли в 1905 році, приблизно через 50 років після завершення опіумних війн, затвердивши програму поетапної заборони опіуму. У 1909 р. прокотилася хвиля протестів у США. Згодом розуміння зла розповсюдження наркотиків прийшло і до урядів інших країн.

Боротьба з наркоторгівлею на теренах сучасної України

На наших теренах першим законодавчим актом боротьби з поширенням наркотичних засобів став Указ Імператора Миколи II «Про заходи боротьби з опієкурінням» від 20.06.1915 року. Цією нормою законодавства російської імперії заборонялися посіви опійного маку, а також ввезення в країну курильних трубок та інших пристосувань для куріння. За порушення передбачалося тюремне ув'язнення на строк від 4-х місяців до 1 року і 4 місяців та штраф до 500 рублів.

Після революції 1917 р. і приходу до влади більшовиків була введена кримінальна відповідальність за вживання наркотиків та поширення наркоманії, однак, як і багато іншого в країні за залізною завісою, цю проблему можна назвати – злом під грифом «секретно». Для боротьби з важкою спадщиною, що дісталася молодій українській державі після розпаду СРСР, в Кримінальному кодексі України є цілий розділ, що складається з 22 статей, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини у галузі незаконного обігу наркотиків.

«Кримінальна відповідальність» за наркотики: визначення, суть та відмінності від адміністративної

Проведемо невеликий лікбез. Кримінальною відповідальністю називають правову оцінку протиправних діянь, за які передбачені найбільш суворі покарання. Це єдина нормативна система кримінальних законів, зокрема у галузі нелегального обігу наркотиків, які діють у рамках Кримінального кодексу України (ККУ) та інших законодавчих актів у цій сфері.

Ознаки кримінальної відповідальності

У юридичній науці існує таке поняття, як ознаки кримінальної відповідальності. По суті, вони є саме тим, що сторона обвинувачення має довести у судовому процесі, а саме:

що обвинувачений є суб'єктом злочину;
суспільну небезпечність його вчинку, яка виявляється у завданні загрози або шкоди здоров'ю невизначеного кола осіб;
винність його дії, тобто усвідомлення ним скоєного умисно чи з необережності;
протиправність дій – порушення ним однієї чи декількох статей Кримінального кодексу.
Відмінності кримінальної відповідальності від адміністративної

Часто поняття кримінальної та адміністративної відповідальності плутають між собою. Дійсно, вони дуже схожі. Взяти хоча б їх спільні ознаки: суспільна небезпека, винність, караність та протиправність – вони однакові. Спільні риси проявляються і в покараннях, наприклад, вид покарання, або спосіб і правила призначення. Більш того, зв'язок між кримінальною та адміністративною відповідальностями визнаний законодавчо. Так, у ст. 9 КпАП прямо зазначено, що адміністративна відповідальність настає у випадку коли порушення за своїм характером не тягне за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Так у чому все ж таки різниця?

«Головні критерії розмежування злочину та адміністративного правопорушення – суспільна небезпека і тяжкість скоєного. Це означає що при кваліфікації незаконних дій оцінюється обсяг небезпеки вчинка, а також низка інших чинніків, які з цим пов’язані.
Кримінальні покарання за наркотики
До особи, яка визнана винною у скоєнні злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних речовин, можуть бути застосовані такі види покарань:
позбавлення волі;
обмеження волі;
арешт;
пробаційний нагляд;
При призначенні конкретного покарання судом враховуються ступінь важкості вчинка, а також наявність обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин. Як слід, суд може призначити покарання більш суворе чи біль м’яке, відповідно.

Обставини, які можуть сильно обтяжити злочин:
великі та особливо великі розміри наркотиків;
повторне вчинення чи рецидив;
вчинення групою за попередньою змовою;
тяжкі наслідки, завдані вчинком;
вчинення із залученням неповнолітнього;
вчинок в стані алкогольного сп’яніння тощо.
конфіскація майна;
штраф;
позбавлення права займати певні посаді;
виправні роботи.